У рамках свята пройшли фінальні поєдинки з Бойового гопака, нагородження переможців та показові виступи шкіл.

    Наймолодші гопаківці з клубу "Ухтишка" (вчитель Тарас Лемешко) влаштували невеличке показове тренування продемонструвавши знання техніки "жовтяка" та обрядів школи. Вперше до масових заходів долучилися і учениці з дівочого осередку "Вогняна квітка"; Школа Вернидуб (тренер Віктор Овчаренко) розіграла цікаву сценку про життя козаків на Січі. Раз у раз їх навідували гості - то ірландський воїн, то японський самурай, але козаки як завжди лишались непереможними. Школа "Громобой" (тренер Олексій Косенко)розіграла цікаву сценку показавши відмінне виконання однотанів та танів-двобоїв.

    Але найголовнішою подією стало святкування Калити. За уявленням українців - Калита це сонце у пору його найменшої активності. Співами і жартами, хвалою та вдячністтю наші предки підживлювали сонце, а воно, у свою чергу, дарувало їм світлоносну енергію.

    За давнім звичаєм свято проходило не на сцені, що ніби розділяє простір на два світи глядачів та акторів, а у козацькому колі, зі співами, жартами, змаганнями. Батьки сиділи на стільцях, дітлахи - бавилися на килимі. До стрибання через схрещені рогачі, скакання на коцюбі та кусання калити радо долучалися як діти так і дорослі. Приємно зазначити, що не тільки гопаківці а й переважна більшість наших гостей прийшли у традиційному українському одязі.

    Цікавим було те, що серед представників мас-медіа Калита викликала зацікавленість у іноземних телекомпаній, - вітчизняні ж не надто переймаються питанням рідної культури.

    Цьогорічний Козацький гарт став справжнім родинним святом, що об’єднує українців у велику дружню родину.