"Козацький гарт-2007" та святкування Калити
Калита, - наче сонце золота, співається у народній пісні. А де калита, там і Україна, а яка ж Україна без козаків?
14-15 грудня, Київська федерація Бойового гопака провела свято „Козацький гарт”. В його рамках відбулися спортивні змагання з Бойового гопака та святкування давнього українського свята Калити.
Розпочалося свято виступом команди Арт-шоу „Бойовий гопак”, учасники якого продемонстрували майстерне володіння історичною зброєю.
Усі присутні мали можливість переконатися – гопак, не тільки ефективне, а ще й неймовірно красиве бойове мистецтво. У рамках свята – відбулися поєдинки між учнями – початківцями, дехто з них займається всього 3-4 місяці, але і за такий короткий час досяг успіхів у вивченні базової техніки першого рівня майстерності. Називаються такі жорсткі поєдинки, милим і мирним словом – „забава”.
Найменшим учасникам Богдану та Андрію – всього чотири роки. Але вони, на рівні зі старшими, провели змаг у два раунди, чим викликали неймовірне захоплення глядачів.
Першого дня відбувалися змагання та відбір претендентів на перше і друге місця, різних вікових категорій, другого – вирішальні бої що визначили переможців.
Як розповів голова київської федерації Володимир Шерстюк, це свято – своєрідний підсумок роботи за пів року.
- Змагання проводились серед учнів – новиків. Для них це можливість випробувати власні сили, а для їх батьків – побачити, чого досягнули діти.
Змагання для початківців, передбачають безконтактний бій. Адже головна мета – оздоровитися, навчитися володіти власним тілом, орієнтуватися у просторі, попереджати та блискавично реагувати на дії супротивника. Бій з легким та повним дотиком розрахований на учнів що вже мають значний бойовий стаж, та й змагання відбувається в шоломах, та латах, за для уникнення травматизму
Усі учні одягнуті у шаровари та вишиванки. Важко уявити сучасного спортсмена в народному одязі...
- Наші предки були дуже мудрі, - традиційний козацький одяг, надзвичайно практичний та зручний в бою. Широкі холоші шароварів дозволяють маскувати зародження руху ногою, що дезорієнтує суперника. Упіймати людину в шовкових шароварах не просто. А вишита сорочка оберігає не тільки тіло а й душу.
Перед початком бою хлопці, на знак поваги, вклоняються один одному.
Адже суперники вони тільки у змаговому колі, а в житті, друзі і побратими.
Київська федерація налічує декілька окремих шкіл. Наймолодших козачат зі „Школи Мамая” що на базі центру дитячої творчості „Ухтишка”, тренує Андрій Середюк. Для них це свято – справжній бійцівський дебют, прилучення до козацької громади та здобуття першої „козацької слави”.
- Хлопці тренуються не так давно, але вже показують хороші результати. Діти взагалі всьому вчаться швидко. Звичайно, хвилювалися, але той запал з яким вони боролися, та розбуджена сила – варта замилування і поваги. В клубі „Ухтишка”, на базі якого ми тренуємось, на гопак черга. Є навіть окрема група для дівчат. Приємно, що сучасні батьки віддають своїх дітей саме на гопак, а не карате чи айкідо.
В рамках заходу пройшло свято Калити, що супроводжувалося іграми, змаганнями, жартами та піснями. Проводив його Григорій Князюк:
- Калита, дуже давне українське свято. Це символ сонця, добра, любові, мудрості, коловороту життя, гармонії та споконвічного руху всесвіту. Калита святкується в період найдовшої ночі, та найкоротшого дня, після якого, народжується нове сонце на радість людям.
Але якщо в давнину – свято калити мало сакральне значення, то пізніше трансформувалося у веселе народне свято. Хоч і стрибання через покладені навхрест рогач та кочергу, під співи „Ой на горі жито, сидить зайчик...”, і гарцювання на імпровізованому білому коні, і кусання запашного короваю, мали певне значення та позитивно впливали на людину. Той хто вкусить калиту буде здоровим та щасливим.
У когось може виникнути за питання: „Ну і навіщо поєднувати спорт і фольклорні свята? Яка корись від того серйозному спортсмену?”
Невідомо, хто і коли вирішив, що борці мають працювати у спортзалі, актори у театрі, народознавці в науково-дослідному інституті, а людина, з унікального мікрокосму має перетворитись на „гвинтик суспільства”. Та чи завжди так було?
Іноземці, що приїздили на Січ, зі здивуванням зазначали, що непереможне козацьке військо замість цілодобової муштри займається лише співами та танцями... Адже в давнину не було „вузько профільних” спеціалістів. Пісня, танець, гра, бойова спритність, - єдине ціле. А людина яка знає і вміє робити ВСЕ набуває неймовірної сили, і стає непереможною.
Матеріал готувала
Наталка Приступ
Увага! Оголошується набір до дівочої групи з вивчення козацького бойового мистецтва «Гопак» 
Козацька лицарська школа вітає усіх з Днем незалежності України!